У Львові дощить...

У Львові дощить, 
наче лезом загостреним, довгим 
розкраяли серце 
від краю до краю 
мені. 
Залити умить 
всі проспекти й провулки пологі 
солоними краплями 
хтось захотів 
з глибини. 
Усі ті слова, 
що лишились несказані вголос, 
тепер обливають 
бруківку, квітник, 
тротуар. 
А я ще жива, 
ще рахує хвилини Хронос. 
Так вчасно зі мною 
ти поговорив 
із-за хмар.